Деньга С.М. КРИЗА ЗАГАЛЬНОГО МЕТОДУ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

КРИЗА ЗАГАЛЬНОГО МЕТОДУ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

Методологія наукового пізнання має три рівні: загальний, загальнонауковий і спеціальний. До загальних належать філософські методи: метафізика, еклектика, софістика, діалектика в її ідеалістичному та матеріалістичному різновидах [1]. Проте, традиційно всезагальним науковим методом, основою всієї системи методів пізнання вважається лише матеріалістична діалектика.
Основним недоліком всезагального наукового методу є те, що діалектика намагається з’ясувати зміст найзагальніших понять, залишаючись у сфері самих понять (визначаючи поняття через його протилежність), реальна дійсність не береться нею до уваги, що приводить до висновків, неадекватних дійсності. Тому діалектичний метод плідний на завершальному етапі пізнання, коли зміст понять уже більш-менш сформований і потрібно лише показати їх взаємозалежність, взаємоперехід, рух. А для формування первісного змісту понять діалектиці не вистачає необхідних засобів [2].  
Таким чином, застосовуючи діалектичний метод, не можна зробити евристичне відкриття в науці, не можна застосувати до дослідження новий науковий підхід. Даний метод сприяє лише певному удосконаленню і систематизації уже отриманих раніше знань.
Обмеженість методології наукових досліджень на практиці демонструється неспроможністю вирішувати сучасні наукові проблеми за допомогою традиційних методів і підходів.
Людині властива діалектична єдність двох механізмів пізнання: чуттєвого і логічного, тому процес пізнання об’єкта дослідження відбувається на двох рівнях: емоційно-психологічному світовідчутті та логічно-понятійному світорозумінні.
Родоначальник дослідницької науки Френсіс Бекон (1561-1626) визнавав лише емпіричний напрям, який будує гносеологічні посилання переважно на чуттєвому пізнанні та досвіді, що спирається на експеримент. Основний принцип цієї філософської орієнтації в теорії пізнання виражений тезою: «Немає нічого в розумі, чого б не було у відчуттях» [3,с.57].
Із емпіричного напряму пізніше окремо був виділений сенсуалізм (від фр. sensualisme, лат. sensus — сприйняття, почуття, відчуття) - напрямок в теорії пізнання, згідно з яким відчуття й сприйняття - основна й головна форма достовірного пізнання. Принцип сенсуалізму належить до чуттєвої форми пізнання, до якої крім відчуття входить також уява [3].
Протилежний напрям у наукових дослідженнях - раціоналізм  - філософська точка зору, яка наголошує на першості й компетентності розуму (логічного ходу міркування) у пошуках правди. Сучасна наукова методологія ґрунтується на раціоналізмі і враховує надбання емпіричного напряму у дослідженнях лише стосовно експерименту. Чуттєві форми пізнання та уява вважаються ненауковими.
Існування різноманітних шкіл і напрямів у філософії пояснюється саме різноманітністю філософських методів, наприклад, метод  трансцендентального аналізу (Іммануїл Кант, неокантіанці), феноменологія (Гуссерль та ін.), герменевтика (Вільгельм Дільтей (1833-1911), Мартін Гайдеггер (1889-1976).
Трансцендентальний аналіз передбачає виділення типів зв'язку, в який включаються часткові змісти, проведення їх ідеалізації, введення будь-якого часткового змісту в тотальну та непорушну цілісність, яку несе трансценденталія.
Феноменологічний метод найбільш плідно спрацьовує там, де загальні поняття, типи, види не виводяться логічно одне з одного і не мають чіткої залежності від фактів.
Згідно із герменевтикою основним завданням людини постає внутрішнє прояснення, розтлумачення ситуацій власного життя. Найпершою умовою такого підходу є прийняття подібних ситуацій як таких, що виводять у відкритість, доступність дещо неочевидне.
Методи дослідження поділяються на ненаукові та наукові. Серед сучасних «науковців» доволі часто зустрічаються прихильники догматизму і релятивізму [4].  
Догматизм (думка, рішення, вчення, положення, доктрина, що береться за істину бездоказово, на віру) - антиісторичний схематичний тип мислення, за якого теоретичні і практичні проблеми та висновки аналізуються і оцінюються без урахування конкретної реальності, умов, місця і часу. Його гносеологічною основою є однобічне ставлення до істини, визнання в ній тільки абсолютного моменту, за одночасного ігнорування відносного. Для догматика будь-яке знання має бути абсолютним. Догматичний стиль мислення є метафізичним. Для нього істина є зібранням завершених і незмінних положень, які треба тільки завчити і застосовувати в усіх випадках.
Іншою проблемою є релятивізм, який будь-яке знання вважає відносним, не визнає в істині її абсолютного компонента. Гносеологічні корені релятивізму полягають у відмові від визнання наступності, спадкоємності у розвитку знання, перебільшенні залежності процесу пізнання від його умов, у суб'єктивізмі та агностицизмі. У різних історичних умовах релятивізм виконує неоднозначні соціальні функції. Він може сприяти запереченню старого суспільного порядку, догматичного мислення, рутини і відсталості, але найчастіше відображає кризу суспільства, виправдовує втрату історичної перспективи в його розвитку.
Головною проблемою в сучасній українській науці є проникнення в касту «вчених» псевдонауковців, догматів, не здатних на серйозні наукові відкриття, які наносять певною мірою шкоду суспільству і науці.
Евристичне дослідження досягає своєї мети саме завдяки інтуїції. Тільки генетично закладені особливості мислення невеликого відсотка людських істот є джерелом продукування об’єктивних наукових ідей і теорій, і аж ніяк не праця з літературними джерелами і ведення наукових дискусій.
Діалектичний метод доцільно рекомендувати для використання у студентських наукових дослідженнях і аж ніяк у докторських дисертаціях. Наукові результати, отримані завдяки використанню діалектичного методу та відомих у науках підходів і теорій не можна вважати достатніми для присудження наукового ступеня доктора економічних наук. Для того, щоб мати право на присудження найвищого наукового ступеня, необхідно застосувати новий підхід, започаткувати нову теорію, дослідити досі невідомий об’єкт.  


История философии. Энциклопедия. - Режим доступу на 24.09.13: http://velikanov.ru/philosophy/sensualizm.asp
Мокий М.С. Трансдисциплинарная методология в экономических исследованиях / Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора экономических наук 08.00.01.- Российская Экономическая академия им. Г.В.Плеханова.-Москва, 2010.-50с.
Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III—IV рівнів акредитації. - 3-тє видання, перероб. і доповн. - Львів: «Магнолія плюс»; видавець СПД ФО В. М. Піча, 2005. - 506 с.
Філософія: Підручник/О.П.Сидоренко, С.С. Корлюк, М.С. Філяпін та ін.; за ред. О.П.Сидоренка.-2-вид., переробл. і допов.- Київ: Знання, 2010.- 414с.
[/list]

Проблему методу науковового пізнання дослідники висвітлюють нечасто. Тим більш цінною є конкретизація у публікації саме кризи загального методу наукового пізнання. Беззаперечно, що людині властива діалектична єдність двох механізмів пізнання: чуттєвого і логічного, тому процес пізнання об’єкта дослідження відбувається на двох рівнях: емоційно-психологічному світовідчутті та логічно-понятійному світорозумінні Насправді цікаве дослідження з чіткою аргументацієїю авторської позиції.

Але хотілося б дізнатися думку автора щодо таких питань.

1. Чи всі відомі «… у науках підходи і теорії не можна вважати достатніми для присудження наукового ступеня доктора економічних наук»?

2. Ставлення автора до інституціональної теорії, зокрема до її положень щодо неформальних інститутів.

3. Чи застосовує автор новий підхід під час дослідження?

Самбурська Н.І.

Дякую за проявлену увагу до проблеми та запитання. Докторська дисертація, згідно з вимогами, повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки (на рівні розробки чи розвитку методології), що розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб’єктом авторського права (тобто отримав дані результати першим у світі, причому особисто). Застосування методів і підходів та їх розробка і розвиток - це різні речі. Застосування будь-яких методів та підходів не повинно бути підставою для присудження наукового ступеня доктора наук, а тільки їх розробка чи розвиток. Інституціональна теорія поза будь-яким сумнівом має право на існування. В державі, де влада належить неформалам, напевно, що іншого способу захистити власні позиції, ніж неформальні інститути, мабуть немає. У власному науковому дослідженні я застосовую вперше у бухгалтерському обліку теорію еволюції, генетичний підхід, в результаті чого створена теорія продукування економічних вигод суб'єктом господарювання та методологія аналізу ефективності вкладень капіталу в бізнес. Для дослідження обраний об'єкт, який до цього ніколи не був досліджений.