Озеран А.В. ВЕКТОРИ ПЕРЕБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ОСВІТИ

ВЕКТОРИ ПЕРЕБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ОСВІТИ

Озеран А.В.
Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»,
доцент кафедри обліку і оподаткування,
д.е.н., доцент

Якість інформації, що відображається у фінансовій звітності, залежить від низки факторів: екзогенних (економічна і політична стабільність, виконання державними інституціями регулюючих, а не фіскальних функцій, якість нормативно-правової бази, створення умов для підвищення якості економічної освіти, формування широкого класу економічно грамотних користувачів фінансової звітності, ефективний незалежний аудит фінансової звітності) і ендогенних (наявність у підприємства довгострокової стратегії розвитку, соціальна відповідальність власників і керівництва підприємства та їх зацікавленість в наведенні об’єктивної і прозорої інформації, організація системи бухгалтерського обліку на підприємстві, професіоналізм бухгалтерського персоналу, рівень внутрішнього контролю).Визначальним чинником забезпечення якісних характеристик фінансової звітності є підвищення кваліфікації бухгалтера як суб’єкта її формування та перетворення норм професійної етики в повсякденні правила поведінки.
Важливими елементами освітньої перебудови є такі:
узгодження поняття «професіональний бухгалтер» і «бухгалтер-професіонал» на відповідному законодавчому рівні. Бухгалтер-професіонал – це особа, яка виконує певні посадові обов’язки, в той час як професіональний бухгалтер – це особа, яка є членом будь-якої професійної організації, що створена на основі національної або міжнародної сертифікації. Основними атрибутами професіонального (сертифікованого бухгалтера) є:
наявність досвіду практичної роботи;
наявність певного рівня професійних знань, навичок та вмінь; дотримання кодексу етики, передбаченого в професійній діяльності;
розробка професіонального стандарту, що розмежовує трудові функції бухгалтера, упорядковує його взаємовідносини з роботодавцями і визначає вектори його професіонального розвитку.
Особливим напрямом розвитку і підвищення престижу бухгалтерської професії можна розглядати її самоідентифікацію, яка реалізується через розробку і прийняття професіонального стандарту. Для розробки стандарту необхідно вирішити такі завдання:
визначити основу для уніфікації діяльності у сфері бухгалтерського обліку незалежно від конкретних особливостей суб’єктів господарювання;  
систематизувати трудові функції і дії, що виконуються бухгалтером, а також відповідні їм рівні кваліфікації;
упорядкувати взаємовідносини бухгалтера і роботодавця, розмежовуючи  прямі обов’язки бухгалтера і суміжні сфери його діяльності;
розкрити потенційний вектор професіонального зростання бухгалтера.
Прийняття професіонального стандарту сформулює вимоги до сучасного бухгалтера, визначить його основні функції, той обсяг і масив знань та навичок, якими він повинен оволодіти, а головне – дасть відповідь на питання: який спеціаліст може вважатися кваліфікованим (професіональним) бухгалтером;
розмежування академічної та професійної бухгалтерської освіти. Перша є прерогативою ВНЗ, друга – спеціалізованої системи сертифікації, що створюється професійним бухгалтерським співтовариством.
Говорячи про підсилення кваліфікаційних вимог до бухгалтера та розвиток бухгалтерської професії, бажано змінити систему підготовки бухгалтерських кадрів у ВНЗ, адже класична академічна вища освіта є «першою та критичною стадією формування наступного покоління бухгалтерів». Сучасні навчальні програми фінансово-облікового профілю повинні позбутися орієнтації виключно на техніці обліку. Це пов’язано з відродженням у ринковій економіці балансознавства – науки про баланс як квінтесенції інформаційно-фінансової моделі суб’єкта господарювання. В межах цього науково-практичного напряму вивчаються два основних блоки проблем:
логіка і принципи побудови фінансової звітності у цілому та її інформаційного ядра – балансу;
логіка, принципи і процедури економічного прочитання й аналізу фінансової звітності як елементів процесу прийняття рішень фінансового характеру відносно суб’єкта господарювання.  
Перший підхід передбачає рух від рахунків до звітності: насамперед необхідно засвоїти бухгалтерські проведення, зрозуміти взаємозв’язок рахунків, тоді їх агрегування у вигляді звітності та її інтерпретації не викликатиме труднощів. Другий, навпаки, передбачає спершу розуміння балансу як фінансової моделі фірми, його статей, взаємозв’язків, причин та наслідків змін у ньому і лише – потім перехід до розгляду рахунків, які мають допоміжний характер.
Кожен із цих двох підходів характеризується позитивними й негативними рисами. Перший підхід більш механістичний та технологічний, він переважно орієнтований на рахівників, і тому саме йому надавалася перевага в радянській системі підготовки бухгалтерів як носіїв функції контролю. Домінанта першого підходу в СРСР здебільшого сприяла фемінізації обліку та суттєвому зниженню авторитету бухгалтерської професії в не бухгалтерських колах, у тому числі і в галузі науки.    
Другий підхід орієнтований передусім на широке коло користувачів звітності (інвесторів, кредиторів, керівників, аналітиків), він більшою мірою акцентує увагу на істотних аспектах фінансової моделі підприємства. Саме цей підхід отримав більший розвиток у провідних країнах ринкової економіки, де облік розглядається як система продукування інформаційних даних, корисних для прийняття управлінських рішень. Реалізацію цього підходу у вітчизняній системі освіти вважаємо неминучою, оскільки проголошений курс на МСФЗ вимагає переходу від розуміння обліку як суто технічної процедури, яка виконує насамперед контрольну функцію, до трактування його як важливого засобу комунікації у бізнес-середовищі, що знаходить свій прояв у фінансовій звітності.
Таким чином, університетські програми, орієнтовані на підготовку майбутніх економістів, фінансистів та бухгалтерів, повинні передбачати дисципліни, які згодом будуть корисні для отримання професійної сертифікації. Тому важливою є узгодженість дій методологів ВНЗ та професійних організацій. У Шотландії всі університети, які пропонують програми фінансово-облікового профілю, погоджують (методично та за змістом) набори дисциплін, вправ, кейсів та тестів із Інститутом присяжних бухгалтерів Шотландії (InstituteofCharteredAccountantsofScotland, ICAS) – найстарішою у світі професійною бухгалтерською організацією;
створення і підтримка національної програми підвищення кваліфікації та незалежної сертифікації спеціалістів, які претендують на посаду головних бухгалтерів підприємств – суб’єктів суспільного інтересу, як засобу підтвердження професіональної придатності, сучасного рівня знань і навичок, відданості етичним нормам професії. Пропонується такий взаємозв’язок: носій професійної сертифікації бухгалтерів – держава в особі Міністерства фінансів України; адміністратор іспитів – незалежна екзаменаційна мережа, якій буде доручено здійснювати розробку екзаменаційних модулів відповідно до міжнародних стандартів тестування, проведення іспитів, перевірку екзаменаційних робіт, розгляд апеляцій, ведення інформаційної бази. Провайдерами навчання можуть бути акредитовані носієм навчальні центри професійних організацій, консалтингових компаній та ВНЗ.
Висока якість роботи представників бухгалтерських спеціальностей повинна забезпечити зміцнення суспільної довіри до професії і, як наслідок, результатів її роботи у вигляді фінансової звітності, суб’єктами формування якої вони є.

Автором окреслено проблему перебудови бухгалтерської освіти за визначеними важливими елементами освітньої перебудови.
Автором запропоновано розглядати бухгалтерську професію за її самоідентифікацію, яка реалізується через розробку і прийняття професіонального стандарту. Запропоновано змінити систему підготовки бухгалтерських кадрів у вищих навчальних закладах. Автором вдало надана пропозиція з узгодженості дій методологів вищих навчальних закладів та професійних організацій.
На нашу думку, зазначені пропозиції перебудови бухгалтерської освіти є надзвичайно актуальними та корисними та потребують їх практичного втілення.

Титаренко Ірина